Як люди навчались і навчали у минулі століття
Педагогічна система – що за звір?
Згідно з великими енциклопедичними словниками й авторитетними вченими, педагогічна система – це безліч взаємопов’язаних компонентів, що поєднані метою виховання, освіти та навчання дітей та дорослих.
Простими словами, це те, що допомагає одним вчитись, іншим – навчати. Системи освіти змінювались з плином часу, але їхньою основною метою завжди була підготовка до життя. Що цікаво, навчатись можуть усі живі істоти з нервовою системою. Та людина, завдяки здатності використовувати другу сигнальну систему, або попросту слово, обігнала інших у цих непростих перегонах.
З чого все почалось
Переломним моментом стало VII тис. до нашої ери. В той період людство перейшло від полювання та збиральництва до скотарства та землеробства. Люди починають освоювати ремесла: вчаться обробляти каміння, створюють нові знаряддя праці, ліплять посуд і виготовляють полотна. Все це було неможливим без спеціальних знань, що і зумовило необхідність навчання.
Спеціальні заклади для навчання дітей з’являються у III тис. до н.е. в перших державах – Єгипті та Месопотамії. Термін «школа» (в перекладі з давньогрецької, «місце для дозвілля, відпочинку») з’являється набагато пізніше. Цікаво, чи погодяться з таким трактуванням сучасні діти?
Стародавній світ та Середньовіччя
У Древньому світі виділяють дві системи освіти, а саме давньосхідну та давньогрецьку. Перша відноситься до держав Єгипту, Дворіччя, Індії та Китаю. Тоді педагоги фокусувалися на навчанні писемності та історії.
Давньогрецьку систему, що діяла у Греції та Римі, розділяють на спартанське, римське та афінське виховання, кожне з яких має свої особливості.
Так, спартанське базується на воєнно-фізичному вихованні людини, відданої своїй державі. Римське ж має чітко виражений громадянський характер. В учнях виховували готовність жертвувати собою заради держави, відчуття відрази до рабів та переконаність у взірцевості римського державного ладу. Афінське виховання мало на меті формування всебічно розвиненої особистості, яка вміла рахувати, читати й гарно говорити. А ще вишивати... І на машинці теж (якби вони тоді існували)!
З розпадом Римської імперії та формуванням християнства змінюються погляди на освіту. Настає епоха Середньовіччя (V-XVII ст.), коли організація виховання перебуває в руках церкви. Головна мета освіти – це порятунок душі, а основне джерело знань – Божественне начало. Культура була сповнена релігійних ідей християнства, що, без сумнівів, вплинуло на традиції виховання тієї епохи.
Київська Русь та книжкове вчення
Трохи правіше від Європи розквітає Київська Русь (IX-XI ст.). У цей період стають затребуваними освічені люди, котрі могли б співпрацювати з іншими державами, вести земельний облік та створювати закони. Тоді ж виникає нова абетка – кирилиця, авторами якої були брати Кирило та Мефодій.
Зміни в політичному статусі стали причиною появи шкіл. Князь Володимир запрошував дітей знаті й духівництва освоювати «книжкове вчення», що було націлено на вивчення і грамоти, і наук.
Але більше за інших в той час відзначився князь Ярослав Мудрий. У 1037 році в Києві він створив бібліотеку при Софійському соборі, в якій зберігалась незліченна кількість книг. В його навчальному закладі вивчали 17 дисциплін; і він був відомий далеко за межами держави.
У школах Київської Русі навчання здійснювалось зрозумілою тоді церковнослов’янською мовою. На відміну від Західної Європи, де використовувалась невідома для звичайного населення латинь.
Гуманізм епохи Відродження
В епоху Відродження (XIV-XVI ст.) виховання базується на ідеях гуманізму. У центрі освіти – людина. В школах того періоду виховувалась всебічно розвинута та вільна особистість, що здатна позитивно впливати на суспільство. Окрім фізичного виховання, заохочуються і розвиток інтелекту. Діти вивчали античні мови, літературу та природні науки.
Вперше вчителі намагаються урізноманітнити навчальний процес грою. Робиться це з метою зацікавити дитину та наочно показати їй, як саме можна застосувати знання у повсякденному житті.
Поширюється концепція єзуїтського виховання. У його основі – ідея честолюбства та духу суперництва між учнями. Це створювало атмосферу, в якій старанного учня беззаперечно поважали у класі, не беручи до уваги його соціальне й матеріальне становище.
Українські братські школи
Наприкінці XVI – початку XVII ст. в Україні створюються братські школи. Пізніше вони стали основою для появи початкових, загальноосвітніх середніх і професійних шкіл, а також вищих навчальних закладів.
Їх відрізняла доступність для усіх верств суспільства. Відтепер кожен, незалежно від матеріального становища, національності та соціального походження, міг отримати достойну освіту. У таких школах навчались діти від 6 до 12 років. Навчання оплачували батьки: сума залежала від їхнього достатку. У випадку повної відсутності коштів, діти навчались безкоштовно.
Перший навчальний заклад подібного типу був заснований у Львові в 1586 році. А у 1615 з’явилась братська школа у Києві. Вона ж згодом була об’єднана з православною школою при Києво-Печерському монастирі, засновником якої був Петро Могила. Саме так з’явилась Києво-Могилянська академія, що працює й сьогодні.
В цій академії були популярні ідеї єзуїтського виховання. Крім того, для перевірки отриманих за тиждень знань, кожну суботу учні брали участь у дебатах. Серед запрошених можна було зустріти представників громади і навіть самого гетьмана!
Нова історія
Епоха Нової історії припадає на XVII-XVIII ст. Тоді активно розвивались наука, культура, економіка та торгівля. Тому система освіти, метою якої була підготовка людини духівництва та держслужбовця, більше не відповідала вимогам часу.
Педагогічні принципи кардинально змінюються. У середині XVII ст. чеський педагог Ян Амос Коменський пропонує нову методику освіти, так звану дидактику або «універсальну науку жити». Свої ідеї він визначає у праці «Велика дидактика». В основі лежить класно-урочна система, що передбачала наявність встановленого часу занять та стабільного складу учнів. А саме уроку і класу.
Коменський пояснює необхідність наочності під час навчання, визначає основні принципи педагогічного процесу. Він надає велике значення саме вихованню та називає школу «майстернею гуманності та людяності».
Інший вчений, що вплинув на розвиток педагогіки у XVIII ст., був французький просвітник Жан Жак Руссо. Він просував ідеї гуманізму та був першим, хто виступав за ідею природного виховання. Згідно з Руссо, виховання та навчання повинні базуватись на інтересах та потребах самої дитини. Вчений не підтримував ідеї авторитаризму у вихованні. Повага до дитини, її свобода та комфорт – ось головні тезиси педагогічної концепції Руссо.
Індустріальна епоха
Індустріальна епоха (сер. XVIII-поч. XIX ст.) – це час поширення машинного виробництва. Саме тому люди, котрі знають як виконувати поставлені задачі швидко й злагоджено, були в пріоритеті.
Масова державна школа – інновація у розвитку системи освіти у світі. Вперше такі навчальні заклади виникають у Західній Європі. Безкоштовна початкова освіта, без якої ми вже не уявляємо життя, спочатку з’явилась у Німеччині. Через деякий час – у США і Франції. Попри те, що у школах викладали лише базові предмети, цього цілком вистачало для задоволення усіх потреб того часу.
Повсюдно використовуються класно-урочна та Белл-Ланкастерська системи навчання. Остання означає навчання старшими учнями молодших під керівництвом вчителів.
Тоді ж відбувається регламентація усього процесу навчання. З'являються єдині навчальні плани, системи оцінок й іспитів, вводяться документи про закінчення навчання (атестати, щоденники, класні журнали) тощо. Водночас збільшується кількість предметів, що викладаються в початковій школі. Крім письма, читання й арифметики, діти вивчають природознавство, географію, історію, фізику та ремесла.
Масова школа – це новий етап у розвитку педагогічної думки. Тоді головною метою було забезпечення освітою усіх, незалежно від соціального статусу.
Реформаторська педагогіка
У період з кінця XIX-початку XX ст. багато старих традицій втрачають свою актуальність. Усе змінюється, і більшість тих змін функціонують і сьогодні.
Наприклад, саме тоді з’явилась система Марії Монтессорі, в основі якої – ідеї вільного виховання Руссо. Італійський лікар-дефектолог спиралась на позитивні емоції дитина, вважаючи, що саме вони гарантують ефективне та швидке запам’ятовування матеріалу. У випадку, якщо навчання має емоційно нейтральний характер, інформацію у майбутньому згадати буде набагато важче. Ну і звичайно, отримання знань у негативній обстановці може спричинити їх повне витіснення з пам'яті. Людська пам'ять функціонує разом з психікою, допомагаючи нам забувати погані моменти, щоб вони менше нас травмували.
На початку XX ст. вчені А. Біне та Т. Симон досліджували інтелект та вивели добре всім відоме поняття «коефіцієнт інтелекту», або IQ. У 1960-х роках від результатів таких тестів часто залежали кар’єра та освіта людей! Втім, з часом вчені припинили надавати велике значення цим тестам, оскільки виділити інтелект у чистому вигляді неможливо через культурні та особисті особливості людини.
Популярними стають ідеї прагматичної педагогіки, в центрі якої – потреби та захоплення дитини. В дітях виховували незалежну та повноцінну особистість, здатну на розв’язання будь-яких повсякденних задач. В цей час у США та Західній Європі виникають експериментальні школи, навчання в яких побудовано на ідеях реформаторської педагогіки.
Під кінець XX ст. постає питання про актуальність принципів освіти. Інформаційна епоха настала, але гуманітарний ухил та зацикленість лиш на емоціях дитини більше не могли задовольнити потреби суспільства. Тому в 1961 році у США стали обов’язковими 5 напрямків освіти: англійська мова та література, математика, природознавство, соціальні науки та комп’ютерна техніка. Відбувається це в Англії, Японії, Німеччині та інших країнах.
Як бачимо, педагогічні ідеї тісно пов’язані з загальними тенденціями в суспільстві. У всі часи школа була місцем, де готують дітей до життя в умовах тієї чи іншої епохи. І XXI ст. – не виняток. Втім, ми розповімо про це наступного разу!
Залишайтесь з нами!
Команда Toys4brain.
