Поради для батьків від ЮНІСЕФ: як розважити дітей під час війни
Ігри – це не лише спосіб розважитись та відволіктися від буденності. Це також те, що допомагає досліджувати навколишній світ: кольори, форми, запахи, властивості матеріалів. Граючи, діти адаптуються до того, що їх оточує.
На жаль, зараз дитяча буденність зовсім не схожа на ту, до якої вони звикли. Діти, так само як і дорослі, переживають стрес, страх і невизначеність. Задача батьків – допомогти їм впоратися з тими емоціями та перемикнути увагу на приємніші речі. Як? Звичайно, за допомогою гри!
Фонд ЮНІСЕФ створив буклет з іграми та заняттями для дітей, які опинилися у незвичних для себе обставинах. У них легко грати будь-де, вони розвивають комунікативні навички та вчать конструктивно переживати емоції. А ще це чудовий спосіб скинути напругу і для дорослих також. Обов'язково спробуйте декілька з них!
- П'ять відчуттів. Дайте дітям завдання:
- покажи 5 предметів червоного (зеленого, блакитного тощо) кольору;
- торкнися 4 різних речей і розкажи, які вони (м'які, холодні, шорсткі);
- повтори 3 звуки, які ти щойно почув навколо;
- опиши словами 2 запахи, які тебе оточують;
- спробуй щось їстівне – що ти відчуваєш? (солодке, солоне, хрустке тощо)
- Спільна історія. Вигадайте послідовну історію разом, говорячи по одному реченню по черзі.
- Ловіть ритм. Разом з дитиною співайте пісню та відбивайте її ритм чайною ложечкою по чашці або долонькою по коліну. Спробуйте загадати пісню й вгадувати її за ритмом.
- Креативне мислення. Учасники по черзі заплющують очі. За командою ведучого треба розплющити очі й назвати перший предмет, що потрапив у поле зору. А далі – знайти щось незвичайне в цьому звичайному предметі або знайти новий спосіб його використання.
- Гра за їжею. Коли дитина їсть якийсь продукт – має назвати ознаку, яка починається на ту саму літеру, що й назва страви. Наприклад, у тарілці морква – ми їмо мудрість, курка – краса, хліб – хоробрість.
- Не може бути. Кожен гравець по черзі називає щось неймовірне (річ, явище природи, незвичайну тварину, випадок), а інші оцінюють його ідею словами "буває" або "не буває".
- Пантоміма. По черзі кидайте один одному м'ячик, називаючи емоцію, відчуття або мрію. Хто впіймав – показує слово мімікою і жестами. Потім називає своє слово та передає м'яч далі.
- Можна - не можна. Дорослий ставить запитання, а дитина відповідає "можна" чи "не можна". Наприклад:
– Чи можна обійматися з батьками?
– Можна.
– Чи можна пити з-під крана?
– Не можна. - Барометр емоцій. Ставимо дитині запитання: "Як ти почуваєшся?". Дитина показує жест, а потім озвучує емоцію: великий палець догори – радість, донизу – смуток, убік – цікавість. Вигадайте свою систему визначення емоцій.
- Сумний котик. Попросіть дитину уявити, що він чи вона перетворилися на котика, якому потрібна допомога. Котик не може говорити – тільки нявчить. Нехай дитина покаже, що потрібно котику (погладити, взяти на руки, нагодувати тощо).
- Чарівник. Дорослий стає чарівником, який знає все про емоції. Дитина може "перетворювати" вас на будь-яку емоцію, а ви маєте показати ї розказати про неї. Наприкінці скажіть, що кожен з нас може бути чарівником – розуміти емоції та перетворювати складні переживання на конструктивні: силу, впевненість, досвід.
- Фігуро, завмри. Ведучий розвертається спиною до гравців і говорить: "Один, два, три – фігуро, завмри!". Гравці намагаються не рухатися після слова "завмри". Хто перший не втримався – виходить із гри та чекає наступного круга.
